Як "навчитись" креативності або правило 10 000 годин
Нерідко можна почути про когось: «Він досяг успіху, тому що він креативно мислить або він завжди знаходить нестандартні вдалі рішення».
Креативність в наші дні нерідко є синонімом успіху і попит на неї дуже великий. Так чи можна дізнатися чому хтось досить легко придумує оригінальні рішення, а хтось завжди мислить в дуже обмежених рамках і чи є якийсь спосіб «навчитися» цьому?
Давайте для початку дамо визначення цього терміну. Креативність – творчі здібності індивіда, які характеризуються готовністю до створення принципово нових ідей, які відрізняються від традиційних схем мислення.
В експерименті австрійського психолога Андреаса Фінка брали участь дві групи добровольців. В першу групу входили досвідчені хореографи, іншу складали люди, які нічого не знали про танці. Обидві групи попросили придумати якийсь незвичайний танець. Перша група впоралася з завданням без складнощів. Вони спокійно обдумували рухи танцівників, в той час, як інша група не змогла придумати щось дійсно оригінальне.
З цього випливає, що висувати творчі ідеї – це справа перед усім професіоналів. Вони досконально знають свою справу і тому легко можуть знаходити оригінальні рішення.
Треба відмітити, що серед творчих натур не часто зустрічаються люди з IQ більше 120. Це означає, що креативність це не щось, що прямо пропорційно залежить від інтелекту.
Висновок простий: одних природних здібностей недостатньо. Але, що ще потрібно? Як не зарити свій талант у землю?
Відповідь може показатися банальною, але її істинність підтверджують досліди. Потрібно вчитися! Візьмемо, для прикладу, Біла Гейтса. Історія про те, як він кинув університет, так і не отримавши диплома, відома багатьом. І часто надихає молодих людей нехтувати навчанням, тому що «мільярдером можна стати і без цього».
Але насправді це не так. В школі Гейтс був найкращим на уроках математики, а в 13 років захопився програмуванням. Батьки підтримали захоплення сина і в сьомому класі віддали його на навчання до приватної школи, де він заснував комп’ютерний клуб. Через деякий час він почав підробляти програмістом в компанії, якою керувала мама одного із учнів – і в обчислювальному центрі місцевого університету. Накопивши знань Білл вирішив піти своїм шляхом, розроблючи нову технологію.
Американський журналіст Малкольм Гладуел в своєму бестселері «Генії і аутсайдери. Чому одним все, а іншим нічого?», звернув увагу на те, що на людей, які досягли успіху в науці чи творчості поширюється правило «10 000 годин».
Це правило відноситься до роботи шведського психолога Андреаса Еріксона. В 1990-х роках він тестував молодих скрипачів, в результаті він розділив їх на три групи: майбутні зірки(їх чекала видатна кар’єра), музиканти, які будуть виступати в симфонічному оркестрі, і ті чиї амбіції обмежаться викладанням музики.
Що ж стало критерієм успіху? Невже тільки талант? Виявилось, що долю молодих людей визначила праця. Найкращі до двадцяти років встигли провести зі скрипкою в руках більше 10 000 годин, накопичивши величезний досвід, в тому віці коли більшість тільки починає вибирати чим зайнятися у житті. У своїй книзі Гладуел показав, що правило «10 000 годин» поширюється на всі види творчості. Без системної наполегливої праці нічого не досягти.
Отже, щоб досягти успіху не обов’язково бути генієм, потрібно бути особистістю, яка знає чого хоче і готова працювати заради мети.
Не можна давати собі поблажки, в той час як інші можуть лежати на дивані, дивитися телевізор. Ні! Тільки праця. Кожен день, кожен тиждень, кожен рік. Лише сувора самодисципліна дозволить дійти до поставлених цілей.
Джерело: http://teenbloog.org.ua/
Практичний психолог Регіонального МОМ ТК Центру Марія Дзюбинська