Відбулася Презентація нового клінічного протоколу по реанімації новонароджених в Україні

21 травня 2014 року в актовому залі Івано-Франківського обласного перинатального центру експерти україно-швейцарської Програми «Здоров'я матері та дитини» провели презентацію уніфікованого клінічного протоколу «Початкова, реанімаційна і післяреанімаційна допомога новонародженим в Україні». Цільовою аудиторією були лікарі-неонатологи, педіатри та акушер-гінекологи лікувально-профілактичних закладів області.

Від ОДКЛ на презентації були присутні лікарі відділення  інтенсивної терапії новонароджених та відділення недоношених дітей.

Цей документ було створено групою провідних українських експертів у рамках діяльності україно-швейцарської Програми «Здоров'я матері та дитини» та затверджено Наказом МОЗ України № 225 від 28 березня 2014 р.

За статистикою 5-10% усіх новонароджених потребують часткової медичної допомоги в пологовому приміщенні, а близько 1 % - реанімаційних заходів. Остання цифра в масштабах сучасної України означає, що щорічно майбутні життя і здоров'я близько 5000 немовлят безпосередньо залежить від кваліфікації медичного персоналу і технічного забезпечення пологових приміщень. Саме від своєчасності та якості початкових реанімаційних заходів значною мірою залежить результат ранньої адаптації новонародженої дитини. Це впливає не лише на виживання немовлят в перші дні життя, але й на їхній подальший розвиток і показники здоров'я в наступні вікові періоди.

В якості доповідачів виступили провідні експерти україно-швейцарської Програми «Здоров'я матері та дитини», представники групи авторів даного протоколу професор кафедри педіатрії Львівського Національного медичного університету ім. Данила Галицького Добрянський Д.О. та старший науковий співробітник відділу ДУ ІПАГ АМН України Матвієнко І.М.

Даний протокол є досить громіздким за об'ємом (102 сторінки). Проте слід зазначити новий підхід до його побудови: спочатку чітко висвітлені алгоритми необхідних дій в конкретних клінічних ситуаціях (14 сторінок), а далі розглядається детальний опис етапів медичної допомоги з посиланнями на доказові практики. Такий підхід до побудови протоколу робить його дуже зручним у користуванні. Окремо описаний алгоритм надання допомоги дітям, які народилися при терміні гестації < 32 тиж.                      

                                                                                Новими підходами

в наданні допомоги новонародженим, затвердженими в даному протоколі, можна назвати наступні:

·        дитину, яка потребує медичної допомоги відразу після народження і має бути відокремленою від матері, визначають за однією з трьох ознак: передчасне народження, відсутнє або неадекватне самостійне дихання, відсутній або значно знижений м’язовий тонус;

·        недоношену дитину (< 37 тиж.) переносять на реанімаційний стіл або іншу необхідну теплу і суху поверхню незалежно від стану після народження, після чого надають початкову допомогу і оцінюють стан;

·        при народженні дитини при терміні гестації < 32 тиж за наявності самостійного дихання утримувати дитину нижче рівня плаценти протягом 60 с, після чого перетиснути і перерізати пуповину; при необхідності проведення негайних реанімаційних заходів рекомендоване проведення відтискання пуповини;

·        рутинне застосування вентиляції під позитивним тиском за допомогою реанімаційного мішка не є оптимальним для недоношених новонароджених (можна пошкодити незрілі легені), тому для надання початкової допомоги такій категорії немовлят замість реанімаційних мішків повинні використовуватись Т-системи (методика наповнення легень), принциповою відмінністю яких є можливість контрольованого застосування ШВЛ та СРАР;

·        розпочинати ШВЛ або наповнення легень рекомендовано повітрям (для дітей з ТГ > 32 тиж)  або 30% киснем (для дітей з ТГ < 32 тиж);

·        контроль ЧСС та рівня насичення гемоглобіну киснем за допомогою пульсоксиметрії, що вимагає додаткового оснащення пологових приміщень пульсоксиметрами;

·        застосування пасивного охолодження та лікувальної гіпотермії, як єдиної достовірно ефективної методики зменшення частоти несприятливих неврологічних наслідків, важкої неповносправності і дитячого церебрального паралічу у новонароджених, що перенесли помірну або важку асфіксію;

·        окремим пунктом протоколу висвітлені питання відмови від або припинення реанімації. Відмова від реанімації або її припинення не означають ненадання медичної допомоги пацієнту, а визначають перехід до, так званої, паліативної або «комфортної» допомоги, якщо дитина залишається живою;

·        особлива увага приділяється необхідності консультування батьків з питань розвитку та життєздатності плода в рамках стандартних заходів пренатальної допомоги і навчальних курсів для всіх сімей, у вирішенні проблем яких використовуються репродуктивні методи лікування. Такі категорії сімей мають вищий ризик народження глибоконедоношеної дитини та зі збільшенням терміну вагітності повинні знати, що новонародженні з гестаційним віком від 22 до 24 тиж і масою менше 500 г можуть не реагувати на реанімаційну допомогу та інтенсивну терапію. В даному протоколі висвітлені основні принципи спілкування з батьками діти яких потребують паліативної допомоги.

Своєчасне надання кваліфікованої реанімаційної допомоги новонародженим дозволяє знизити їх смертність і захворюваність на 5-40%. Отже, кожний медичний працівник закладу  охорони здоров'я (який надає допомогу дітям неонатального віку) повинен володіти навичками початкової реанімації, а палати  мають бути забезпечені необхідним реанімаційним обладнанням та матеріалами.

Зав. відділенням  для недоношених

новонароджених дітей                                                                           Стефанишин І.М.

Лікар - неонатолог                                                                                  Ольга Басараб